2021 Great and Holy Week Schedule

Palm or Willow Weekend
Saturday, March 27th
Holy Ascension – Divine Liturgy 5:30 PM
Sunday, March 28th
St. Michael’s – Divine Liturgy 10:00 AM

GREAT & HOLY WEEK
Great & Holy Monday – March 29th
Holy Ascension – 7:30 PM
Presanctified Liturgy

Great and Holy Tuesday – March 30th
St. Michael’s Parish – 7:00 PM
Presanctified Liturgy & Communal Penance

Great and Holy Wednesday – March 31st
Holy Ascension Parish – 7:30 PM
Presanctified Liturgy, Communal Penance Holy Anointing

Great and Holy Thursday – April 1st
St. Michael’s Parish – 7:00 PM
Vesperal Liturgy & Holy Anointing

Great and Good Friday – April 2nd
Day of Strict Fast & Abstinence
(Please note TIME CHANGE between the
two parishes that I serve. NO PROCESSION)
Holy Ascension Parish – 5:00 PM
Vesperal Liturgy & Burial Service

St. Michael’s Parish – 7:30 PM
Vesperal Liturgy & Burial Service

Great and Holy Saturday – April 3rd
Day of Abstinence from Meat Products

EASTER – The GREAT DAY
NO PROCESSION
Holy Saturday, April 3rd
Holy Ascension Parish – 5:30 PM
Resurrection Matins & Divine Liturgy
Blessing of Food Immediately after Service
Sunday, April 4th
St. Michael’s Parish – 8:00 AM
Resurrection Matins & Divine Liturgy
Blessing of Food Immediately after Service
(Food will be blessed in the NAVE and not in the Social
Hall. A special table will be provided)

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і преосвященним владикам,

всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,

преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам

Української Греко-Католицької Церкви

 

Христос воскрес!

 

Приступім зі свічками до Христа, що виходить із гробу,

Немов ідучи назустріч Женихові,

І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну.

Пісня 5 Канону Воскресної утрені

 

Дорогі в Христі!

 

Сьогодні серце веселиться, душа радується, ноги спішать до храму, руки піднімаються до Господа, гучний спів лунає з наших уст, бо днесь – празник над празниками і торжество торжеств: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!». Немов дим, який вітер розвіює, і немов віск, який зникає при вогні (пор. Пс. 67, 2-3), так сьогодні всі наші болі, турботи, сумніви і страхи розпливаються і втрачають силу над нами. «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому!» (Пс. 117, 24).

 

Приступім… до Христа, що виходить із гробу…

Ми йдемо назустріч Тому, хто виходить із гробу, переживши страшні знущання, муки і смерть. Воскреснувши, Христос переходить від смерті до життя. Він виходить із тісноти обмеженого і вузького гробу, закритого каменем і запечатаного печаттю. Христос проходить повз сторожу, поставлену за наказом Пилата. Прославлене воскресле тіло Спасителя не може бути вдержане ні часом, ні простором земного людського буття, як молимося в анафорі Літургії святого Василія Великого: «Він розрішив болізні смертні, і воскрес у третій день, і путь простелив усякій плоті воскресенням з мертвих, бо неможливо було, щоб тління держало начальника жизні».

Христос розпочав нову Пасху Божу, бо не Мойсей, а Богочоловік виводить людину — не з єгипетської неволі, а від смерті до життя і від землі до небес. Воскресна утреня змальовує цей пасхальний рух, цей новозавітний вихід як хід Жениха із весільної світлиці. Цей образ нам відомий! Вже у Страсний тиждень Церква готувала нас до приходу Христа-Жениха: «Браття, полюбімо Жениха, і прикрасім свої світильники чеснотами й правдивою вірою, щоб, як мудрі Господні діви, були ми готовими ввійти з ним до весільної світлиці. Жених бо, як Бог, обдаровує всіх нетлінним вінком» (Великий вівторок, Утреня, Посні сідальні). І ось тут гріб перетворюється на світлицю, похоронні обряди в Христовому Воскресінні перемінюються на радість зустрічі Жениха, який усуває смуток, звершує час очікування і запрошує нас на пасхальну трапезу Небесного Царства. Із Воскресінням Христовим ми стаємо причасниками життя вічного – не спостерігачами, а дійсними учасниками життя дітей Божих!

 

Приступімо зі свічками… немов ідучи назустріч Женихові!

Останній рік ми прожили немов у гробі за «замкненими дверима» карантинних обмежень, які періодично посилювалися. Наші храми та монастирі в деяких країнах світу справді були зачиненими для богомільників заради безпеки і здоров’я як духовенства і богопосвячених осіб, так і мирян. Але сьогодні Пасхальна утреня допомагає нам сприймати ці обмеження як стан очікування виходу та воскреслого Христа, Жениха, на якого чекають і чувають серед ночі весільні гості (пор. Мт. 25, 1-13). І ось ми відчуваємо, що цей час настає! Наближається Жених, який сповіщає нам, що вихід розпочався. Пробивається світло надії, що з Божою допомогою ми зможемо вийти із цього всесвітнього «затвору», повернутися з віртуального світу в простір наших храмів і громад, щоб разом молитися «єдиним серцем і єдиними устами» в Божій спільноті. Та для цього дуже важливо, щоб у нас не погас світич Воскресіння – як світло віри, надії та любові.

Назустріч воскреслому Христові ми несемо цієї пасхальної ночі наші світичі віри! Ми навчилися навіть в умовах жорсткого карантину практикувати нашу віру, відрізняти її зміст від форми вияву. Хоча ми мусили змінювати наші практики і звички, але не послабили нашого стосунку віри з Господом Богом, тієї віри, яка освітлювала наше життя молитвою та щоденним слуханням Божого Слова, участю у Божественній Літургії в різний спосіб, прагненням Причастя Тіла і Крові нашого Спасителя. Світич віри в нас не погас!

Ми несемо сьогодні світичі нашої надії! Черпаючи сили з нашої віри, ми плекали сподівання, що зможемо перетривати і пережити ці складні часи. Християнська надія давала нам силу жити далі, навчитися культури здорового способу життя в новітніх обставинах. Ми світили світлом нашої віри й надії на воскресіння навіть тоді, коли оплакували наших померлих. Коли світ розгубився і втрачав орієнтири, світоч християнської надії допоміг нам знайти вихід, прямувати назустріч Женихові, який сьогодні радісно і переможно виходить із гробу!

Ми зустрічаємо воскреслого Христа, несучи наші світичі діяльної любові до Бога і ближнього. Як у мудрих дів з євангельської притчі (пор. Мт. 25, 1-13), ця пандемічна ніч очікування на прихід Жениха заряджала наші світильники ділами милосердя і служіння ближньому. Ми зрозуміли, що зможемо знайти вихід у складних обставинах життя лише тоді, коли творитимемо справжні й живі християнські спільноти взаємодопомоги і жертовного служіння одне одному. Світич любові до ближнього в нас не згас і в цю пасхальну ніч дозволив нам вийти назустріч воскреслому Христові!

 

І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну

Христа, що виходить із гробу, ми славимо радісно, як весняна пташка, що з відлигою починає співати гучніше й веселіше і не змовкає навіть тоді, коли відчуває, що гілка під нею гойдається – знає-бо, що має крила віри, надії та любові! Погляньмо на тіло Христове, вкрите ранами звірячого бичування, без віддиху і без життя. Воно розіп’яте і поховане, здавалося б, безповоротно і навіки. Проте Дух Божий оживляє це розбите людське тіло, яке в сяйві Божої слави виходить нам назустріч і простеляє нам дорогу до вічності. Це те спасіння, яке ми сьогодні оспівуємо: «Сину Божий, що життя даєш всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе».

Отож, якщо в нас створюється враження, що людство немовби замучене до смерті пандемією, – а наш народ терпить це зло враз із жахіттями війни, котра триває вже восьмий рік, – то глядімо на Жениха, який виходить із гробу живий і весь у світлі, і не сумніваймося ні на мить, що й нас чекає світле воскресіння, що і ми силою та діянням Святого Духа є дійсними причасниками того Воскресіння, яке сьогодні святкуємо!

 

Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день вітаю всіх вас із Пасхою Господньою. Особливо в цей Рік святого Йосифа Обручника вітаю наших чоловіків-батьків. Бажаю вам, щоб ви були світлом віри, надії та любові для своїх сімей, прикладом та іконою Божої любові, вірності, відваги, творчості, працьовитості, терпеливості, відкритості для своїх любих дружин і діточок. Христос – це єдина ікона Бога Отця, але діти, виростаючи, творять собі Його образ на основі сімейного досвіду і прикладу свого тата.

Вітаю тих, хто в цей час пандемії почувається самотнім і покинутим. Пам’ятайте: коли ви молитеся, то воскреслий Господь завжди є з вами і силою християнської молитви ви об’єднані з усією спільнотою Його Церкви. Ви не самі!

Вітаю всіх хворих і немічних, а також медпрацівників та ваших рідних і близьких, які вами опікуються. У це свято перемоги життя над смертю прошу вас: дорожіть даром життя, а тілесне терпіння обіймайте в молитві як жертву, бо це «приємний запах духовний» для Господа.

Нашим військовим і тим, що перебувають на окупованих територіях та в Криму, засилаю свій щирий пасхальний привіт і запевнення в молитвах, щоб воскреслий Господь кріпив ваш дух і зберіг вас живими та здоровими.

Усе духовенство, усіх богопосвячених та мирян в Україні та на поселеннях обіймаю батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

 

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

 

 

 

† СВЯТОСЛАВ

 

 

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святого преподобного ісповідника Теофана Сигріанського,

Святого Григорія Двоєслова, папи Римського,

і Блаженного священномученика Омеляна Ковча,

25 (12) березня 2021 року Божого

 

 

 

EASTER PASTORAL LETTER OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV

Most Reverend Archbishops and Bishops,
Very Reverend and Reverend Fathers,
Venerable Brothers and Sisters in Monastic and Religious Life,
Dearly Beloved Laity in Christ of the Ukrainian Greek-Catholic Church

Christ is Risen!

Bearing torches let us meet the bridegroom, Christ,
As He comes forth from His tomb,
And let us greet, with joyful song, the saving Pascha of God.
Ode 5, Paschal Canon

Beloved in Christ!

Today the heart is jubilant, the soul rejoices, feet rush to church, arms stretch out to the Lord, resounding song comes from our mouths, for this day is truly the feast of feasts and solemnity of solemnities: “Christ is risen from the dead, trampling down death by death, and to those in the tombs bestowing life!” As smoke which is blown away by the wind, and as wax which disappears in fire (see. Ps 67:2-3), so today all our anguish, worries, doubts, and fears dissipate and lose their power over us: “This is the day that the Lord has made, let us rejoice and be glad in it” (Ps 117:24).

Let us meet… Christ, as He comes forth from His tomb…
We go to encounter the One, who emerges from the grave, having undergone horrific torture, suffering, and death. In rising, Christ passes from death to live. He emerges from the confines of a limited and narrow tomb, with the entrance closed by a stone and signed with a seal. Christ passes by the guard, placed there at Pilate’s command. The glorified body of the Saviour cannot be held, neither by time, nor by the space of earthly human existence, as we pray in the Anaphora of the Liturgy of St. Basil the Great: “He loosed the pangs of death, rising on the third day and making a way for all flesh to the resurrection of the dead – for it was not possible for the Prince of life to be mastered by corruption.”
Christ opened a new Pascha of God, for not Moses, but the God-Man leads humankind – not from Egyptian captivity, but from death to life, and from earth to the heavens. The paschal matins service depicts this paschal movement, this exodus of the New Covenant as that of a Bridegroom emerging from the wedding chamber., This image is familiar to us! Already, during Passion Week, the Church prepared us for the coming of Christ the Bridegroom: “O faithful, let us be on fire with love for the Bridegroom, and with lamps burning, let us go out to meet Him. May the light of our virtues shine brightly, and may our faith be radiant. With the wise virgins, let us prepare to enter the banquet hall of the Lord; for the divine Spouse offers us the crown of immortality.” (Great Tuesday, Matins, Lenten Sessional Hymns). And lo, the grave is transformed into a chamber, with Christ’s Resurrection funeral services are transformed into the joy of encountering the Bridegroom, who dispels sorrow, fulfills the time of expectation, and invites us to the paschal feast of the Heavenly Kingdom. With Christ’s Resurrection, we become partakers of eternal life—not observers, but real participants in the life of God’s children.

Bearing torches let us meet the Bridegroom!
This past year we have lived as if in a tomb “behind the locked doors” of quarantine restrictions that periodically intensified. Our churches and monasteries in some parts of the world were truly inaccessible to worshipping faithful, out of concern for the safety and health of both clergy and religious, as well as the laity. However, today Paschal Matins help us accept these restrictions as a form of expectation—of the exodus and of the risen Bridegroom-Christ, whose arrival is awaited vigilantly in the night by the wedding guests (see Mt 25:1-13). And here we sense that this time is approaching. The Bridegroom draws near, announcing to us that the exodus has begun. The light of hope shines through, that with God’s help we will be able to emerge from this global “incarceration,” to return from the virtual world to the expanse of our churches and communities, in order to pray together “with one heart and one voice” in God’s assembly. But for this to happen, is it especially important that the torch of the Resurrection—the light of faith, hope, and love—not be extinguished.
In going out to meet the risen Christ this paschal night we carry our torches of faith! Even in circumstances of strict quarantine we’ve learned to practice our faith, to differentiate between its substance and its forms of expression. We may have had to change our practices and customs, but we did not weaken our relationship of faith with our Lord God, a faith that filled our life with light through prayer and daily reflection on the Word of God, through participation in the Divine Liturgy in a different way, through a heartfelt desire to receive the Body and Blood of our Saviour. The torch of faith in us did not go out.
We carry today the torches of our hope! Drawing strength from our faith, we have fostered expectations that we will overcome and survive these complex times. Christian hope gave us strength to continue living, to adapt to a culture of preserving a healthy life in these new circumstances. We shone our torches of faith and hope in the resurrection even as we mourned our dead. When the world became disoriented and lost its bearings, the torch of Christian hope helped us find an exit-exodus, move towards an encounter with the Bridegroom, who today joyfully and victoriously emerges from the tomb!
We are encountering the risen Christ, carrying our torches of love in action—of God and neighbour. As the wise virgins of the Gospel parable (see Mt 25:1-13), this pandemic night of waiting for the coming of the Bridegroom filled our lamps with works of mercy and service to our neighbour. We understood that we will find our way out of these complex circumstances of life only if we create authentic and vibrant Christian communities, built on mutual assistance and sacrificial service to one another. The torch of love for neighbour in us did not die out, and on this paschal night it allows us to go out to meet the risen Christ!

And let us greet, with joyful song, the saving Pascha of God.
We joyfully praise Christ, who emerges from the tomb, as a spring bird, who, with the thaw, begins to sing louder and more cheerfully, and does not cease, even when it senses that the branch on which it is perched is swaying—for it knows that it has wings of faith, hope, and love! Let us gaze upon the body of Christ, covered in wounds from brutal scourging, without breath or life. A body crucified and buried, it would seem, irrevocably and forever. And yet, the Spirit of God revives this broken human body, which in the brightness of Divine glory comes out to meet us and lay a path for us to eternity. This is the salvation of which we sing today: “O Son of God, who are the giver of life to the whole world, for this the whole world glorifies You.”
Therefore, if we are under the impression that humanity has become like a body tortured unto death by the pandemic—and our people suffer this evil in the midst of the horrors of war, which continue now for the eighth year—let us gaze towards the Bridegroom, who emerges from the tomb fully alive and surrounded by light, and let us not doubt even for a moment, that a light-filled resurrection also awaits us, that we too are true partakers of the Resurrection which we celebrate today by the power and action of the Holy Spirit!

Beloved brothers and sisters in Christ! On this bright, joyful day I greet all of you with the Pascha of our Lord. Especially in this Year of St. Joseph the Betrothed I greet all our husbands-fathers. My wish for you is that you be a light of faith, hope, and love for your families, models and icons of God’s love, fidelity, courage, creativity, industriousness, patience, openness—for your beloved spouses and children. Christ is the only icon of God the Father, but children, as they grow up, develop an image of Him on the basis of their family experience and the example of their dad.
I greet those who in this pandemic feel lonely and abandoned. Remember: when you pray, the risen Lord is always with you, and by the power of Christian prayer you are united with the entire community of His Church. You are not alone!
I greet all the sick and frail, as well as medical professionals and your family and friends, who care for you. On this feast of victory over death I ask you: cherish the gift of life, and embrace bodily suffering as sacrifice in prayer, for this is “a spiritual fragrance” pleasing to the Lord.
To our soldiers and to those who remain in occupied territories and in Crimea, I send you my sincere paschal greeting and assure you of my prayers, that the risen Lord strengthen you and keep you alive and healthy.
I embrace with a fatherly love all the clergy, religious, and faithful in Ukraine and throughout the world, and sincerely wish you all a blessed Easter feast, a tasty sharing of our traditional blessed egg, and a Paschal joy that is full of light.

The grace of our Risen Lord Jesus Christ, the love of God the Father, and the communion of the Holy Spirit be with you all.

Christ is risen! – Truly, He is risen!

+ SVIATOSLAV

 

Given in Kyiv

at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,

on the day of our Venerable Father and Confessor Theophanes of Sigriana,

Our Holy Father Gregory the Dialogist, Pope of Rome

and Blessed Priest-Martyr Omelian Kovch

March 25 (12), 2021 A.D.

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і преосвященним архиєпископам і митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству,
преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим

Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа,
що задля вас став бідним, бувши багатим,
щоб ви його вбожеством розбагатіли.
2 Кор. 8, 9

 

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

Важко повірити, наскільки змінилося наше життя від останньої коляди минулого року до першого «Бог предвічний» цьогорічної різдвяної ночі. Упродовж 2020 року всі ми немовби були перенесені в інший світ—світ страху та непевності перед невідомим. Та незважаючи на обмеження, випробування і людські втрати через пандемію коронавірусу, ми разом, як Церква, у своїх родинах, парафіях, громадах і країнах не перестали бути носіями доброї новини надії, любові та радості. Тож цього року з нагоди Різдва Христового маємо в особливий спосіб засвідчити перед іншими про «велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10–11).
Таїнство Різдва Христового – це радість приходу Божого Сина у світ, сповнений бідою, болем і стражданням людини. Він залишає небесну славу, щоби ввійти в людську неміч усіх часів, культур і народів. Христос-Бог стає не просто людиною, а людиною вбогою, людиною, яка страждає від початку свого земного життя. Предвічний Бог входить у людську історію і переживає людський голод та холод, біль та хвороби, ворожість та байдужість суспільства.
Новонароджений Бог-Безхатченко – яка це дивна суперечність, яка це дивна божественна убогість! Всемогутній Бог стає бідним, щоби нас збагатити. Цар всесвіту покладений «у біднім вертепі, в ясла на сіні», щоб нам простелити шлях до небесних осель. Вдивляючись у це таїнство, св. Григорій Богослов каже: «Той хто збагачує, став убогим; прийняв бо убогість моєї плоті, щоб я став багатим в Його божестві.» (Oratio 45, 9). Прийшов Господь, який своїми ранами зцілює наші рани, нашу слабкість, нашу біду. І Він залишається з роду в рід нашим Еммануїлом, що означає «з нами — Бог», у наших потребах, болях і стражданнях. Присутність воплоченого Бога в людській історії і в нашому житті є нашою безнастанною та невід’ємною радістю, як у день Різдва Христового, так і в усі дні нашого життя.
Вживаючи в побутовому спілкуванні якесь слово, ми зазвичай не замислюємося над його походженням і значенням. Мова розвивається стихійно і стрімко – ми забуваємо, звідки це слово виринуло, розминаємося з його глибиною. Так є із поняттям «убогий», яке вказує на бідну людину. Однак, якщо подивимося, як це слово утворене, то зрозуміємо, що «у-Богий» – це людина через яку Господь до нас приходить, особа яка є «у Бога», тобто під особливою опікою Всевишнього.
Христос учить нас, що фізично вбогі та вбогі духом, або покірні, є щасливі – блаженні, бо саме їм належить Царство Небесне (пор. Лк. 6, 20). Для вбогого останньою надією, опорою і спасінням є лише Бог. Його доля завжди лежить у Божих руках. А Господь особливо чутливий до того, як ми ставимося до Його вбогих, себто до потребуючих, знедолених, безхатченків, голодних, самотніх, вдів і сиріт. Хто зневажає вбогих – зневажає свого Творця. Кривдити таких людей – значить чинити гріх, який кличе до неба про помсту!
Цього року Синод єпископів нашої Церкви зосередив увагу вірних саме на обличчі сучасної бідності. Заохочую вас дослухатися до Синодального послання під назвою «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому!» та розглянути його у світлі вифлеємської зорі, споглядаючи обличчя новонародженого Спасителя. Боже Дитя присутнє в кожній потребуючій людині, яка стукає до нашого серця, як Йосиф стукав у двері заїздів у Вифлеємі.
Тоді до цього міста Давида спішили мудреці зі Сходу, щоби принести Цареві віків, що народився як мале дитя у вертепі, ладан, золото і миро. Сьогодні немовля Ісус присутній у хворих, немічних, самотніх, опущених, які чекають, щоби їм хтось допоміг, приніс дари – золоте, тепле слово, ладан християнського братерства і миро невідкладної допомоги, яка їм необхідна. Хто простягає руку вбогому – той багатіє в Бога і стає причасником вічних благ самого Творця!
Ми святкуємо Різдво в умовах всесвітнього болю людини, спричиненого пандемією коронавірусу. Усіх наслідків і облич цієї біди ми ще вповні не збагнули і не усвідомили. Не відомо, які зміни чекають нас у сфері економіки, суспільно-громадського та церковного життя… Але ми вже зрозуміли, що вірус не цікавиться ні нашим місцем проживання, ні нашим достатком чи соціальним статусом. Усі ми однаково перебуваємо в небезпеці захворювання, а новітня загроза вбогості торкає всі закутки світу. Усі ми однаково потребуємо такої допомоги і сили, яка виходить за межі людських можливостей і сил. Тому Різдво Христове є для нас світлом надії та радості серед теперішньої темряви страху і розгубленості, і кожен із нас має бути відкритий для Божої благодаті, яка виливається на нас постійно, навіть у найтяжчі часи.
Святкувати Різдво в час пандемії – це просвічувати тих, хто в темряві, як це сповістив пророк Ісая: «Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло» (Іс. 9, 2; пор. Мт. 4, 16). Якщо нам дозволено зустрічатися, – звичайно, із дотриманням дистанції, – хай наша радість буде всім явна в наших очах. Носімо захисні маски, якщо потрібно, але не даймо, щоб вони приглушили спів наших традиційних колядок. Святкуймо, хто як може. Оспівуймо народження Спасителя в межах можливого, аби навіть у цій пандемії через нас передавалася найважливіша істина людської історії, що ми не самотні та покинуті, бо «З нами – Бог»!
Принесімо сьогодні разом до Вифлеєма в дар новонародженому Спасу нашу власну убогість і рани сучасного людства та просімо Його про багатство Божої мудрості для подолання цієї хвороби, про багатство Божої сили, щоби впоратися з її наслідками для суспільства, життя і здоров’я кожної людини, а передовсім – просімо про багатство Його любові, яка єдина здатна відновити наш стривожений світ і дарувати йому надію, безпеку та радість. Не втеча від страждання, яке нависає сьогодні над всіма нами, а солідарність і близькість із тими, хто є в потребі, співучасть у болю та тривозі дасть нам можливість тішитися і по-справжньому святкувати цьогорічне Різдво. Тож спішімо до цьогорічного вертепу, де у яслах на сіні спочиває наш Спаситель, і разом із пастирями та мудрецями заспіваймо:
Бог предвічний народився!
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій ввесь,
І утішив вся!
Дорогі брати і сестри! Незважаючи на нашу вбогість і неміч, сьогодні всі ми багаті в радості та любові новонародженого Спаса. Із Різдвом Христовим щиро вітаю вас усіх: від Києва до Лондона, від Буенос-Айреса до Мельбурна, від Вінніпега до Зеленого Клину, – хто сьогодні святкує в колі родини і хто тримається на певній відстані від рідних, щоб нікого не наражати на небезпеку, хто має змогу зайти до храму на святкову Службу і хто ще вдома єднається у спільній молитві через соціальні мережі. Особливо вітаю всіх медичних працівників, які, незважаючи на реальну небезпеку для себе і своїх близьких, невтомно і жертовно дарують свій час та свої таланти задля здоров’я інших. Обіймаю тих, хто страждає від тілесних і душевних ран. Посилаю слово потіхи тим, які цього року втратили рідних і близьких і яким особливо важко в цей Святий вечір сідати до столу. Єднаюся в молитві з тими, хто безстрашно стоїть на фронті та захищає нашу державу і рідний народ, ризикуючи своїм життям не тільки перед загрозою підступних снайперських куль, а й мікроскопічного ворога-вірусу, який наступив на нас і завдає нам додаткового терпіння і тривоги. Нехай всемилостивий Господь, який у своїй безконечній любові завітав до нашої вбогості, наповнить серця кожного і кожної з вас, дорогі брати і сестри, Своїм миром, Своєю благодаттю і надією!
Від щирого серця бажаю всім вам справжньої радості дітей Божих, смачної куті, веселих свят Різдва Христового та щасливого, мирного і благословенного нового року!

Христос народився! Славімо Його!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого всехвального апостола Андрія Первозванного,
13 грудня 2020 року Божого

CHRISTMAS 2020 PASTORAL LETTER OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV

Most Reverend Archbishops and Metropolitans,
God-loving Bishops, Very Reverend Clergy, Venerable Monastics,
Dearly Beloved Brothers and Sisters,
in Ukraine and throughout the world

For you know the grace of our Lord Jesus Christ,
that though he was rich, yet for your sake he became poor,
so that you by his poverty might become rich.
2 Cor 8:9

Christ is born! Glorify Him!

Beloved in Christ!

It is hard to believe how our life has changed from the final carol of last year to the first “Boh Predvichnyj” (God Pre-eternal) of this year’s Christmas Eve. Throughout 2020 we were, it would seem, transported into a different world—a world of fear and uncertainty before the unknown. Yet, in spite of the restrictions, challenges, and human losses we endured due to the coronavirus pandemic, together, as Church, in our families, parishes, communities, and countries, we did not cease to proclaim the good news of hope, love, and joy. And so, this year on the occasion of Christ’s Nativity, we are called in a special way to bear witness before others to the “good news of great joy that will be for all the people: for unto you is born this day in the city of David a Savior, who is Christ the Lord” (Lk 2:10-11).
The mystery of Christmas is found in the joy of the coming of the Son of God into a world, full of affliction, pain, and suffering. He leaves heavenly glory in order to enter into the human frailty of all times, cultures, and people. Christ-God becomes not just a human being, but a poor human being, a person who suffers from the beginning of His earthly life. The Pre-eternal God enters into human history and experiences human hunger and cold, pain and sickness, adversity, and the indifference of society.
A homeless newborn God—what a strange contradiction, what wonder is this divine poverty! The Almighty God becomes poor in order to enrich us. The King of the Universe is placed “in a poor stable-cave, in a manger on hay” (from the carol, Vozveselimsya vsi razom nyni), in order to set a path for us to the heavenly abode. Gazing at this mystery St. Gregory the Theologian says: “The One who enriches became poor; for he took on the poverty of my flesh, in order that I may be enriched in His divinity” (Oratio 45, 9). The Lord has come, the One who with His wounds heals our wounds, our weakness, our affliction. And He remains from generation to generation our Emmanuel, which means “God is with us,” in our needs, pains, and sufferings. The presence of the incarnate God in human history and in our life is our constant and endless joy, both on Nativity Day, and all the days of our life.
In everyday life we sometimes use a word without thinking about its origin or meaning. Language evolves spontaneously and abruptly— we forget where the word came from and fail to grasp its depth. This is the case of the Ukrainian word ubohyj, which is used to describe a poor person. However, when we examine how this word is constructed, we understand that u-Bohyj (in God) is a person through whom the Lord comes to us, a person who is “in God,” that is, under the special care of the Almighty.
Christ teaches us that the materially poor and the poor in spirit, the humble, are happy, are blessed, for theirs is the Kingdom of heaven (see Lk 6:20). Only God is the last hope, support, and salvation for the poor. Their fate is always in God’s hands. And the Lord is especially sensitive to how we treat His poor, that is, the needy, downtrodden, homeless, hungry, lonely, widows, and orphans. Those who disregard the poor scorn their Creator. To wrong such persons is to commit a sin that calls to heaven for vengeance!
This year, in fact, the Synod of Bishops of our Church focused its attention on the face of poverty today. I encourage you to heed the Synodal pastoral letter, entitled “Only one thing will remain yours – that which you have given to the poor!” and examine it in the light of the star of Bethlehem, contemplating the face of the newborn Savior. The Divine Child is present in every destitute person who knocks on the door of our heart, as Joseph knocked on the doors of the inns in Bethlehem.
Then, the wise men from the East hurried to the town of David, in order to bring gifts to the King of the ages, who was born as a little child in a stable-cave—gold, frankincense, and myrrh. Today, the infant Jesus is present in the sick, the frail, the homeless, and the neglected, who wait for someone to help them, to bring them gifts—the gold of a compassionate word, the incense of brotherhood, and the myrrh of immediate assistance, necessary for life. Those who stretch out their hand to the poor become rich with God and become partakers in the eternal goodness of the Creator Himself.
We are celebrating Christmas in the midst of a worldwide situation of human anguish, brought on by the coronavirus pandemic. We have not yet fully grasped or understood all the consequences and faces of this global misfortune. We do not know what changes await us in the sphere of economic, social-community, and church life… But we have already understood that the virus is not interested, neither in our place of residence, nor in our wealth or social status. All of us are equally in danger of infection, and a new threat of poverty hangs over all corners of the globe. All of us in the same way need the kind of help and strength that goes beyond human abilities and power. For this reason, Christ’s Nativity is for us a ray of hope and joy in the midst of today’s dark fear and confusion, and each one of us must be open to God’s grace, which pours out on us without ceasing, even in the worst of times.
To celebrate Christmas in a time of pandemic is to enlighten those who dwell in darkness, as the prophet Isaiah foretold: “The people who walked in darkness have seen a great light; those who dwelt in a land of deep darkness, on them has light shined” (Isaiah 9:2). If we are permitted to gather—with proper distancing, of course—may our eyes shine with a joy that is visible to all. Let us wear masks, when necessary, but let them not silence our traditional carols. Let us celebrate as we are able. Let us acclaim the birth of the Savior, however possible, so that even in this pandemic we might bear witness to the most important truth of human history—that we are not alone or abandoned, because “God is with us!”
Today let us bring to Bethlehem as our gift for the newborn Savior our own poverty and the wounds of humanity today, and let us ask Him for the richness of Divine wisdom in order to overcome this disease, for the fullness of divine strength in order to deal with its effects on society, on the life and health of every person. Above all, let us ask for the richness of His love, which alone can restore this distressed world of ours, and grant it hope, security, and joy. Solidarity with and closeness to those in need, participation in their pain and anxiety, rather than escape from the suffering that hangs over us all today—this will grant us the possibility to be merry and truly celebrate Christmas this year. Therefore, let us hurry to the creche where our Savior rests in a manger, and together with the shepherds and wise men let us sing:
The pre-eternal God has been born!
Today he came from the heavens,
To save all his people,
And has comforted all!
Dear Brother and Sisters! In spite of our poverty and frailty, today we are rich in the joy and love of our newborn Savior. With Christ’s Nativity, I sincerely greet you all: from Kyiv to London, from Buenos Aires to Melbourne, from Winnipeg to Zelenyj Klyn—those who are celebrating today in their family circle and those who are keeping distance from their loved ones to protect them from danger, those who are able to attend church services for the Feast, and those who at home join in community prayer through social media. I especially greet all medical workers who, in spite of real danger to themselves and their families, tirelessly and with great sacrifice give of their time and talents for the health of others. I embrace those who suffer physical and spiritual wounds. I send a word of comfort to those who this year lost family members and friends, and for whom it is particularly painful to approach the festive table this Christmas eve. I unite myself in prayer with those who fearlessly stand on the frontlines and defend our country and people, risking their lives not only before the threat of the insidious sniper’s bullet, but also before the microscopic virus-enemy that has come upon us and inflicts on us added suffering and distress. May the all-merciful Lord, who in His infinite love has visited our poverty, fill the heart of each and every one of us, Dear Brothers and Sisters, with His peace, His grace and hope!
From the bottom of my heart, I wish all of you the authentic joy of the children of God, a tasty kutia, a cheerful celebration of Christ’s Nativity, and a happy, peaceful, and blessed New Year!

Christ is born! Glorify Him!

† SVIATOSLAV

Given in Kyiv
at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,
on the day of the all-praiseworthy Apostle Andrew the First-called
the 13th of December (30th of November) in the 2020th Year of our Lord

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ІЄРАРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ США НА ПИЛИПІВКУ ВСЕЧЕСНІШОМУ ДУХОВЕНСТВУ, ПРЕПОДОБНОМУ МОНАШЕСТВУ, СЕМІНАРИСТАМ, НАШИМ ДОРОГИМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ,

Слава Ісусу Христу!

Вже надходить Пилипівка, радісний 40-денний піст, який розпочинається 15 листопада, день після почитання св. Апостола Пилипа, та триватиме до 24 грудня, Навечір’я Різдва Христового. Цей час є уділений нам для духовного приготування до величавого празника – Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Цей час даний нам для глибокого усвідомлення Божої тайни – воплочення Божого Сина та приходу Месії, Царя Миру, Еммануїла та Світла світу. Це час віднайти у цьому правдиву радість через молитву, розважання та діла милосердя, а не у штучній атмосфері радості Різдвяних вечірок, купівлі та обміну подарунків і наготованих смаколиків на столі.

Ми можемо думати, що прихід Христа є звершеною подією, історичним фактом минулого, а очікування Його приходу має для нас радше символічне значення. Це не так! Христос завжди приходить до нас. Він постійно народжується духовно у серці кожної особи, яка вірує та очікує Його. Він приходить до нас у молитві та Святих Тайнах, особливо у Святій Сповіді та Причасті. Він приходить, щоби бути з нами і між нами.

Саме у час посту розуміння факту приходу Христа і Його присутності серед нас набирає особливого значення для нас цього року. Серед неспинної пандемії, перенесення захворювання вірусом, пережиття втрати рідних та знайомих, політичних незгод та нестабільності, заворушень, війн та порушень прав людини у різних кутках світу, ми є спраглі глибокого усвідомлення і переконання у тому, що Христос Господь насправді є присутній серед нас, а Його ласка є життєдайною та необхідною.

Пилипівка символізує Старий Завіт та світ, який завмер в очікуванні приходу Христа та Світла світу. Ми почуємо читання з книг стародавніх пророків Наума, Авакума, Даниїла та Ісаї, які пророкували про Його прихід вісім століть перед тим, як Він народився. Вони згадували, що Месія народиться у Вифлеємі, про втечу Пресвятої Родини до Єгипту та її повернення до Назарету, про зцілення недужих, про відкинення Його вибраним народом, про зраду та продаж Його одним з апостолів за тридцять сробняків, про розп’яття між розбійниками, про проколений списом бік, про Його Воскресіння та вознесіння на небо. Пізніше, святі євангелисти, пишучи євангелія під надхненням Святого Духа, додадуть ці пророцтва, щоби показати нам, що Ісус Христос є тим Месією, якого усі очікували, і є направду Сином Божим.

Історія спасіння не закінчується з приходом Христа 2000 років тому, а продовжується до сьогодні. Ми всі є в очікуванні Його другого приходу, про який Він сам пророкував, і буде дуже різнитися від першого. Коли Христос прийде удруге, усі Його впізнають. Бо коли він прийшов вперше, Його не злюбили та відкинули. Коли Він прийде вдруге, всі племена визнають Його Господом. Бо коли Він прийшов вперше, то тільки дванадцять апостолів пішли за Ним. Коли Він прийде вдруге, прийдуть з Ним численні ангели. Бо коли він прийшов вперше, Він був безпомічним немовлятком у яслах. Коли Він прийде вдруге, Він буде Царем над царями та Паном над панами. Ось чому очікування приходу Христа не є і не може бути символічним, а цілком правдивою подією – Він прийде вдруге.

Увпродовж Різдвяного посту зробімо наші приготування до Різдва головно духовними. Створіть молитовний куток у своїй хаті та виставте ікону Різдва Христового, розважуючи денно над тайною приходу Месії. Приступімо до святої Сповіді та святого Причастя у ці дні, особливо якщо не зробили цього під час Великого Посту. Стримуймося від м’яса у п’ятниці, переїдання та надмірного користування Інтернетом. Будьмо щедрими з своїм часом і талантами та послужімо бідним і знедоленим чим можемо. Помирімся з тими кого образили. Будьмо завжди свідомі, що Ісус Христос прийде вдруге як наш Господь і Суддя, а «про цей день і годину ніхто не знає» (Мт. 24:36).

Нехай благословить Вас Господь Ісус Христос, Різдво Якого у вертепі Вифлеємському ми радісно чекаємо!

 

+Борис Ґудзіак
Митрополит Української Католицької Церкви у США
Архиєпископ Філадельфійський для Укpаїнців
+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ
Єпископ Стемфордської єпархії
+Преосвященний Венедикт Алексійчук
Єпископ Чіказької єпархії святого Миколая
+Преосвященний Богдан Данило
Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата
+Преосвященний Андрій Рабій (автор)
Єпископ-Помічник Філадельфійський
листопад 2020 р. Б.

PHILIP’S FAST (PYLYPIVKA) PASTORAL OF THE UKRAINIAN CATHOLIC HIERARCHY OF THE U.S.A. TO OUR CLERGY, HIEROMONKS AND BROTHERS, RELIGIOUS SISTERS, SEMINARIANS AND BELOVED FAITHFUL,

Glory to Jesus Christ!

St. Philip’s Fast or Pylypivka is about to start. It is a joyful 40-day fast, which begins on November 15, the day after the feast of the apostle St. Philip, and lasts until December 24, Christmas Eve. This fast is meant to prepare us spiritually for the great and solemn holyday – the Nativity of Our Lord Jesus Christ. This is the time given to us to deepen our understanding and awareness of God’s mystery – the Incarnation of the Son of God and the coming of the Messiah, the King of Peace, Emmanuel and the Light of the world. It is time for us to find and rediscover true joy of the Nativity of Our Lord through prayer, meditation, and acts of charity, not like it is in the artificial atmosphere of Christmas parties, buying and exchanging gifts and enjoying specially prepared holiday delicacies.

We may think that the coming of Christ is a completed event and a historical fact of the past, and the anticipation of His coming is only symbolic for us. It is not! Christ always comes to us. He is constantly born spiritually in the heart of every person who believes and expects Him. He comes to us in prayer and the Holy Mysteries, especially in Holy Confession and Communion. Today He comes to be with us and among us.

This year, St. Philip’s Fast and the understanding of the coming of Christ and His presence among us takes on a special meaning and significance for us. In the midst of the relentless COVID-19 pandemic, the suffering of many from this deadly illness, often resulting in the sad and tragic loss of family members and friends, political discord and instability, riots, wars and human rights abuses around the world, we are thirsty for a deep awareness and conviction that Christ the Lord is truly present among us and that His grace is life-giving and necessary.

St. Philip’s Fast recalls for us the Old Testament and the world, which froze in anticipation of the coming of Christ, the Light of the world. We will hear readings from the books of the ancient prophets Nahum, Habakkuk, Daniel, and Isaiah, who prophesied of His coming eight centuries before He was born. They wrote that the Messiah was to be born in Bethlehem, about the escape of the Holy Family to Egypt and the return to Nazareth, about His healing of the sick, about His rejection by the chosen people, about His betrayal and taking thirty silver pieces by one of the apostles, about His crucifixion among robbers, about His side being pierced, about His Resurrection and Ascension to Heaven. Later, the holy evangelists, while writing the Gospels inspired by the Holy Spirit, will include these prophecies to show us that Jesus Christ is the Messiah that everyone expected and that He is truly the Son of God.

The story of salvation does not end with the coming of Christ over 2,000 years ago, but it continues to this very day. We are all awaiting His second coming, which He Himself prophesied, and it will be very different from the first. When Christ comes a second time, everyone will recognize Him. During His first coming, He was not loved but was rejected. When He comes a second time, all the tribes will acknowledge Him as Lord. During His second coming, He will also be accompanied by the angels. During His first coming, He entered the world as a helpless baby in the manger. When He comes a second time, He will come as the King of kings and Lord of lords. That is why the expectation of the coming of Christ is not and cannot be symbolic, but is a completely genuine event – He will come a second time.

During the Christmas fast, let us prepare spiritually for His coming. Create a prayer corner in your home and display an icon of the Nativity of Christ, meditating daily on the mystery of the coming of the Messiah. Let us receive the Mysteries of Holy Confession and Holy Communion during these days, especially if we did not have the opportunity to do so during Great Lent. Let us abstain from meat on Fridays, overeating and excessive use of the Internet. Let us be generous with our time and talents and serve the poor and disadvantaged as much as we can. Let us reconcile with those whom we have offended and those who have offended us. Let us always be aware that Jesus Christ will come a second time as our Lord and Judge, though “of that day and hour no one knows.” (Matt. 24:36).

May you and your family be blessed by Our Savior and Lord Jesus Christ, whose joyful Nativity in the manger of Bethlehem we patiently await!

+Borys Gudziak
Archbishop of Philadelphia for Ukrainians
Metropolitan of Ukrainian Catholics in the United States
+Paul Chomnycky, OSBM
Eparch of Stamford
+Benedict Aleksiychuk
Eparch of St. Nicholas in Chicago
+ Bohdan J. Danylo
Eparch of St. Josaphat in Parma
+Andriy Rabiy (author)
Auxiliary Bishop of Philadelphia
November, 2020

ADULT DISCUSSION DURING The St. Phillip’s Fast.

ADULT DISCUSSION DURING
The St. Phillip’s Fast.

Presented by
The Deacons of the
Detroit Deanery

The deacons in the parishes of the Michigan portion of the St. Nicholas Eparchy, invite to join with them in discussions about topics dealing with Eastern Christian Spiritualty during the 2020  St. Phillips Fast, our preparation for Christmas and Theophany.

These discussions will involve in you reading an “article” prepared by Reverend Canon Priest Wayne Ruchgy and then posted for your reaction. This discussion will be conducted “virtually,”  namely using a host of interactive media.

Deacons involved are:
Zenon Czornij, Immaculate Conception Parish; Hamtramck, Michigan
Len Mier, St Michael the Archangel Parish; Dearborn, Michigan
Jim Frazer,
St Michael Parish; Grand Rapids, Michigan

The topics of these online discussions will be monitored and presented by Reverend Wayne Joseph Ruchgy, STL PhD of St. Michael’s and Holy Ascension Parishes in the Detroit Deanery.

These sessions are meant to stimulate “thinking” and “reflection” on the part of the participants. They are presented in a manner that will hopefully cause people to think about their beliefs.  No assignments other than reading the article before the discussion is required.

Before each scheduled group meeting on ZOOM, an article will be posted and emailed to you for your thoughtful reflection and will contain several “pertinent” questions. The discussion involved, which will be limited to one-hour, will revolve around these questions. Hopefully, you will benefit from these discussions. The matter will engage you in truly theological discussions so that you can spiritually benefit from them.

The meetings will be at 8 PM EST
November 12th
December 3rd, 10th. and 17th 

If you want more information, please sent the following information CONTACT:
Fr Deacon Leonard Mier at stmichaeldearborn@gmail.com

TO SIGN UP CLICK HERE

Memorandum of the bishops of the Ukrainian Catholic Church in the United States of America regarding of the COVID-19 pandemic

Memorandum of the bishops of the Ukrainian Catholic Church in the United States of America regarding of the COVID-19 pandemic

 

“Whatever you did for one of these least brothers of mine, you did for me.” (Mt. 25, 40)
Dear clergy, religious, and faithful!
Responding to the outbreak of the global pandemic virus COVID-19, which has been spreading with lightning speed across the globe, we, bishops of the Ukrainian Catholic Church in the United States, united in solidarity, wish to address you with assurances of our joint prayers and efforts. Bound together in our care for the spiritual and physical health of our faithful, we would like to inform you about certain norms and practices intended to confirm us in faith and truth, safeguarding all members of our communities, especially the most vulnerable, and preventing the spread of disease.
Keeping in mind the fragility of human life and acknowledging with humility the limits of human reason and resources, we are called to do all that is possible to help the national government, local authorities, and medical personnel to fight the spread of the virus.
Medical workers and scientists are unanimous in warning that this fight will be protracted, one that will require the solidarity of all people across the globe. The speed of transportation and the globalization of today’s world facilitate the spread of the virus. But the quality of our interpersonal relations and our solidarity—and it is Christ who grants these gifts—are able to slow down the contagion that takes more and more lives every day. The experience of the countries that squarely faced the consequences of the virus and acted quickly and decisively shows that it is possible.
“Love your neighbor!” These times call us to faith in God, trust in each other, focused efforts, solidarity and coordinated actions. Love, we know, entails closeness, even intimacy. In today’s circumstances, however, a certain distance may be the proper expression of interpersonal love and civic responsibility. Thus, the Ukrainian Catholic Church supports governmental regulations and public health measures connected with the pandemic. We ask you, our dear faithful, to follow the advice of the Centers for Disease Control and Prevention (CDC) and take care of your personal safety and hygiene as well as of those around you.
Christ is in our midst! Unfortunately, the necessary public health norms on social distancing, including restrictions on public meetings, make it impossible for the Church to carry on our usual rhythms. At the same time, despite the difficult situation, the Church does not stop Her activity and service. We are called to be creative in living our communion. We Christians continue to bear witness to the presence of God in the created world, to His action in the life of all people, to His love for every person. It is the hour to show our love and care for the elderly in our communities, who today are most at risk and for all who experience social isolation.
These times of trial are a unique opportunity to manifest our love for God and neighbor. Today, when we are limited in public liturgical practices, our life in Christ will be measured by the authentic quality of our personal relationship with God and neighbor: in private and family prayer and in works of charity. In the midst of today’s pandemic caring for one’s neighbor calls for clear and immediate expression.
The experience of our underground Ukrainian Greek Catholic Church (1945–1989) is a source of inspiration and faith for us. In recent memory having been deprived of all of its church buildings and all other infrastructure, the Greek Catholic Church in Ukraine and elsewhere in the communist world was led by God to find creative ways to foster the spiritual life of its members for two generations. Through excruciating suffering and great losses, our Church was forged, cleansed, and prepared for a new life in a new millennium. Now is the time to prayerfully reflect upon this salvation history. The Lord will guide us again in fortitude and flexibility to praise Him and foster communion and solidarity among us.

Public Services

1. All weekday and Sunday services will be celebrated temporarily without the participation of the assembly of the faithful. Our clergy will continue to celebrate and pray for you and with you vicariously. We will celebrate the Divine Liturgies and other services in behalf of and for all of you, especially for the sick and the healthcare providers. We will beseech the Lord for wise and prudent decisions on the part of government and medical authorities. We will pray for the eternal repose of the deceased. We are obligating our priests to be steadfast in prayer for their flock. Be as Moses, who raised his hands in prayer so that whole people of God could prevail over the enemy (cf. Ex 17, 11-12).
2. Our churches will remain open for private prayer at designated times. We ask the pastors to guarantee the safety and frequent disinfection of our churches.
3. We renew and confirm the dispensation from the obligation to participate in Sunday services. At the same time, we ask you to pray as a Domestic Church (as a family or household unit) on Sundays and on Holy Days. We suggest making use of the ZhyveTV and internet resources of your eparchy or parish. Read prayerfully the Holy Scriptures, reflect upon the source and meaning of your life, on God’s love and salvific action on our behalf.
4. We encourage you to make best use of the quarantine time, which coincides with Great Lent, for personal prayer, reading the Word of God, and building a more profound relationship with Our Lord, our neighbors and in our families.
5. We ask that all the Lenten practices — e.g., missions and spiritual exercises — be held with the aid of the internet and other means of social communication.

Sacraments and Sacramentals

1. We kindly ask that you postpone, in consultation with your pastor, the Sacraments of Christian initiation (Baptism and Chrismation) and Matrimony.
2. The faithful can avail themselves of the Sacrament of Repentance (Confession) in church, taking all necessary precautions for social distancing.
3. In cases of grave illness or danger of death, priests are obligated to administer the Sacrament of the Anointing of the Sick, while assuring safety for all involved.
4. Priests will celebrate funerals with the participation only of the immediate family members of the deсeased, according to local regulations regarding public assemblies.

Practical advice

1. Dear priests, religious, sisters and brothers! If you feel sick, we urge you to stay at home, call your doctor, and obey all medical and civil regulations.
2. We encourage our pastors to maintain personal contact with their faithful, especially with the elderly and sick by phone and via social media. Our priestly ministry continues without ceasing.
3. Confessions are to take place in the open, not in a confessional. Safety of the penitent and priest must be assured.
4. Frequently sanitize with disinfectant whatever people tend to touch in the churches: pews, door handles, etc.
5. During private prayer in church, maintain a safe distance from each other (6 feet or 2 meters).
6. Venerate icons and the Cross by bowing your head and with a sign of the cross or by prostrations. Do not kiss icons or the Cross.
7. Comply with the guidelines and prescriptions of governmental authorities (town, county, state, federal) regarding public gatherings and personal safety.
These norms are effective immediately after being published on Wednesday, March 19, 2020. We carefully follow developments, consult experts and will update our norms and regulations according to new information and circumstances.
God is calling us to a new and deeper spiritual awareness. We encourage you to stay united in the communion of the Holy Spirit! Pray! Stay vigilant! Sing, smile, and laugh! Exercise and read! Pay attention to your health and help people who are under risk in your family as well as in your neighborhood! Communicate and support each other in spirit and deed!

+ Borys Gudziak
Archbishop of Philadelphia for Ukrainians
Metropolitan of Ukrainian Catholics in the United States

+ Paul Chomnycky, OSBM
Eparch of Stamford

+ Вenedict Aleksiychuk
Eparch of St. Nicholas in Chicago

+ Bohdan J. Danylo
Eparch of St. Josaphat in Parma

+ Andriy Rabiy
Auxiliary Bishop of Philadelphia

March 19, 2020
from Metropolitan Cathedral of Immaculate Conception in Philadelphia, PA

GREAT FAST PASTORAL OF THE UKRAINIAN CATHOLIC HIERARCHY OF THE U.S.A.

GREAT FAST PASTORAL OF THE UKRAINIAN CATHOLIC HIERARCHY OF THE U.S.A. TO OUR CLERGY, HIEROMONKS AND BROTHERS, RELIGIOUS SISTERS, SEMINARIANS AND BELOVED FAITHFUL

 

“Open to me the doors of repentance, O Giver of Life. As we worship

in Your temple this morning, teach us how to purify

the temple of our bodies, and in Your compassion,

purify me by the goodness of your mercies.”

Matins, Sunday of Publican and Pharisee

With these words, we are invited to embark on the Lenten pilgrimage. The doors of repentance are opening! The Great Lent is beginning! Every year Great Lent is repeated, and each time it brings us great benefit if we as individuals, our families and church community entrust ourselves to start this journey. It is a preparation for the life to come and, more immediately, a preparation for the Bright Resurrection. Repentance for us as individuals is the conscious transformation of our hearts, our minds, and the very essence of our lives. This is at the heart of the Great Lent.

Through this Lenten pilgrimage, we begin our preparation for the glorious feast of the Resurrection of Our Lord. Daily we acknowledge our need to repent as we recite the Lenten prayer of Saint Ephrem of Syria. “Yes, O Lord and King, let me see my own sins and not judge my brothers and sisters for you are blessed for ever and ever. Amen.” We pray acknowledging that it is only when we enter the “wilderness of the desert of our heart” and focus inward that we take the first step on the road to repentance and the journey to and beyond the empty tomb on the day of Pascha.

During the Lenten days, we are offered the opportunity to seek release from those things we have allowed, often unconsciously, to hold us captive, yet which in and of themselves have no real power over us. Now, during the forty days, we are challenged to do away with our passions, our preoccupations, our pride, our jealousy and anger. Now, we are assured that the doors of repentance are opened to those who knock.

Now, during the Lenten journey our prayer, fasting and almsgiving have the power to transform our lives and the lives of those around us. Repentance, however, must never be regarded as our spiritual activities that prepare us only for the feast of Pascha. Repentance stands at the very heart of our spiritual lives. Repentance is our ongoing, continuing and daily pursuit.

We enter this Lenten journey as individuals, but we are not alone, at the same time we enter this pilgrimage with our families and our church community. Together we stand at the doors of repentance. Together, we knock and implore the Giver of Life to lead us from the desert of our life into the joy of being with God.

On this journey with our eyes opened, and our hearts free to follow Christ, we will be able to see in the new light people around us. We will be able to listen attentively to those in need, those who are less fortunate than us in our community. We will be able to live our Christian vocation to preach the Good News of Christ, to be missionaries and missionary community, a welcoming and hospitable community both for its faithful and for strangers. We can manifest this spirit of service toward those who are closest to us – our brothers and sisters, mothers and fathers, fellow parishioners, and even to total strangers, whom we meet for the first time. We should remember that in our midst there are many, who have left the Church for a variety of reasons, or they do not attend simply because no one has ever said to them: “Come and see!” (John 1:46).

Great Lent is a perfect time to strive to live for our church community in unity, a community that is resplendent with evangelical joy and godly life. Our spiritual life will be a sign of God’s presence in the world, through our prayer and our service to others, we will proclaim the Good News.  This Lenten journey allows us to touch all aspects of our inner life, our church community and in a broader sense encompasses the fullness of Christian life. Let us be not afraid with joy to enter this Lenten pilgrimage, so on the Great Monday of Holy Week we can with a renewed spirit and sincere heart sing: “I see your bridal chamber completely engulfed with light, O my Savior, and I do not have a wedding garment to enter and enjoy Your brightness, fill the garment of my soul with light, and save me, O Lord, save me.”   Exapostilarion, Matins of Great Monday.

May God bless our Lenten pilgrimage toward the glorious Feast of the Resurrection!

+Borys Gudziak
Archbishop of Philadelphia for Ukrainians
Metropolitan of Ukrainian Catholics in the United States
+Paul Chomnycky, OSBM
Eparch of Stamford
+Вenedict Aleksiychuk
Eparch of St. Nicholas in Chicago
+Bohdan J. Danylo (author)
Eparch of St. Josaphat in Parma
+Andriy Rabiy
Auxiliary Bishop of Philadelphia