ВСЕЧЕСНІШОМУ ДУХОВЕНСТВУ, ПРЕПОДОБНОМУ МОНАШЕСТВУ, СЕМІНАРИСТАМ, НАШИМ ДОРОГИМ ВІРНИМ

“Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі”. (Лк. 19,5)

                У неділю, коли ми чуємо читання Євангелія про митаря Закхея, який був низького росту, для багатьох з нас це означає, що наближається час Великого посту.

Нам добре відомо про усі моменти його зустрічі з Ісусом. Закхей, будучи грішним і жадібним податківцем, зневажаним усіма, почув, що Ісус мав проходити поруч. Він відчуває раптове бажання побачити його фізично і з цією метою підіймається на дерево. Ісус зауважує, що він сидів на гілці і каже йому спуститися вниз і прийняти його в своєму домі, де Він з ним обідає. В результаті, Закхей повністю навертається із свого гріховного шляху.

Великою мірою історія Закхея відображає нашу власну особисту життєву історію навернення, тому що кожен з нас сидить, загрузнувши у бруді наших гріхів і спокус, так само, як Закхей за столом з грошами. На жаль, сьогодні багато людей протягом усього свого життя залишаються в цьому жалюгідному стані, який стає змістом їхнього життя.

Однак, історія Закхея демонструє нам, що так не повинно бути. Ми не повинні прожити наше життя в гріcі та у відчаї. Ісус Христос прийшов на цю землю, як людина і Бог, щоб змінити напрямок нашого життя, і зробити його кращим.

Ісус завжди шукає нас, кличе нас по імені, але багато разів турботи і комфорт нашого життя приглушують Його голос, який нам важко почути, подібно до Закхея, який через свій низький ріст не зміг побачити Ісуса через натовп людей.

Проте, щось дивовижне і несподіване трапляється із ним. Він раптом відчуває в своєму серці бажання змінитися. Він розуміє, що він повинен, за всяку ціну, побачити Ісуса ближче. І, забувши про свою особисту гідність, він виставляє себе на посміх, вилізши, як дитина, на гілку дерева, щоб на одну мить побачити Ісуса, який проходив поруч. Усім нам відомим є продовження цієї історії.

Що ж це було за дивне бажання, яке раптово виникнуло у нього та чи ми можемо також пережити подібне почуття, яке спонукало б нас залишити наші гріхи, докорінно змінити наше життя і присвятити його для Ісуса? Відповідь: Так, ми можемо, але не поодинці!

На щастя для нас, Церква розуміє, що нам потрібна допомога, щоб почути голос Ісуса, нам потрібна допомога у прагненні побачити Ісуса, піднятися на висоту нашого особистого навернення, і те, що ми є безпорадні, якщо ми спробуємо робити це самостійно з нашими власними обмеженнями. Ось чому Церква, в своїй мудрості, пропонує нам кожного року дар святого сорокаденного Великого посту перед святкуванням Страстей Господніх і Воскресіння, як божественну допомогу в досягненні особистого навернення.

Під час Великого посту Церква дає нам чітке правило для досягнення цієї мети: молитва, милостиня і піст. Під час Великого Посту, Церква заоохочує нас до ревного молитовного життя, через приватні розважання та участь у прекрасних та унікальних богослуженнях Великого Посту, які служаться у наших парафіяльних церквах. Ми також повинні звернути особливу увагу на наших братів і сестер довколо нас, які страждають фізично, емоційно або духовно і послужити їм в їхніх потребах. І, нарешті, нас закликають до посту для того, щоб досягти смирення через приборкання наших фізичних бажань, думок, наших дій і особливо нашого неслухняного язика.

Стоячи на цих трьох високих стовпах Великого Посту, ми зможемо піднятися над натовпом подібно до Закхея, вийшовши на дерево. Подібно до Закхея, ніщо не зможе перешкодити нашому баченню, ніщо не зможе блокувати наш слух. Закхей показує нам, що, коли ми здійснюємо перший, іноді важкий крок на зустріч Ісусові, то Він швидко прийде до нас, обійме нас, увійде в наш дім, простить та оновить нас.

Дорога  навернення Закхея через сходження на дерево для особистої зустрічі з Ісусом є символом нашого власного навернення під час Великопосної мандрівки, якою ми наближаємося до моменту визнання Ісуса Господом і Вчителем нашого життя.

Для кожного з нас це місце зустрічі є особистим і унікальним. Для Закхея, зустріч проходила не в надто відповідному місці, на гілках дерева. Для нас ця зустріч може мати місце під час молитви, або під час допомоги потребуючим, або тоді, коли ми вибираємо, щоб говорити добре про інших, а не зле, або в іншому часі чи місці, коли ми найменше цього очікуємо.

Наша щира молитва є за те, щоб кожен з нас, в цей благословенний час Великого посту, зміг пережити і зустрітися з Ісусом та особисто навернутися до Нього так, щоб ми разом з Закхеєм почули голос Ісуса, який каже нам: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння“. (Лк 19: 9).

+Високопреосвященний Стефан Сорока
Митрополит Української Католицької Церкви у США
Архиєпископ Філадельфійський для Укpаїнців

+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ  (автор)
Єпископ Стемфордської єпархії

+Преосвященний Богдан Данило
Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата

+Преосвященний Іван Бура
Єпископ-Помічник Філадельфійський

Всечесніший отець Ричард Янович
Апостольський Адміністратор, Чіказької єпархії святого Миколая